Пізніше, коли я перейшов у донецький «Шахтар», я часто згадував роки, проведені у спортивному інтернаті. Я не зупинявся ані на хвилину. І це дозволило мені рости, стати капітаном та потрапити у національну збірну. Я відіграв у Донецьку десять років — були зльоти та падіння, перемоги та невдачі. Різна була гра. Але я ніколи не опускав рук, а тільки продовжував йти вперед. Я отримав прізвисько Т-44 не просто так, я виборов його своєю цілеспрямованістю, грою та наполегливістю. Я грав два роки за «Зеніт», а потім перейшов у «Баварію». Вже чотири роки я живу за кордоном і граю за іноземні клуби, але все одно вважаю найбільшою гордістю гру за національну збірну нашої України. Отже, я переконаний, для того щоб досягти успіху в будь-якій сфері, треба не зупиняючись іти вперед, працювати, творити, удосконалюватися. І тоді все у вас вийде! І я, як ніхто інший, знаю, на власному досвіді знаю — лише активні та цілеспрямовані перемагають у житті.
Отже, я переконаний, для того щоб досягти успіху в будь-якій сфері, треба не зупиняючись іти вперед, працювати, творити, удосконалюватися. І тоді все у вас вийде!